ШТУ́РХА́ТИСЯ, шту́рха́юся, шту́рха́єшся, недок., розм. Те саме, що штовха́тися. — А ти що таке? Ще й штурхається! — Я ваш пан! Ні з місця, кажу,— крикнув чоловік (Мирний, IV, 1955, 187); Боєць ошкірився і легенько торкнув Тимка багнетом під лопатку: — Тюпай, тюпай, нічого озираться…— А ти не штурхайся багнетом. Я тобі не арештант,— заграв жовнами Тимко (Тют., Вир, 1964, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 552.