ШТУ́РКА́ТИ, шту́рка́ю, шту́рка́єш, недок., перех. і без додатка, діал. Штурхати. Він сміявся, жартував.., штуркав підпасича (Фр., VII, 1951, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 549.