ШТУКО́ВАНИЙ, а, е, крав., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до штукува́ти. *У порівн. — Цей дід якийсь крем’яний: неначе штукований, складений з крем’яної мозаїки; не швидко розсиплеться,— сказав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 548.

Штукований, а, е. Состоящій изъ частей. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 515.