ШТУКАТУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. і без додатка. Покривати поверхню стіни, стелі і т. ін. шаром штукатурки (у 2 знач.). Стіни жилих кімнат всередині штукатурили, а по штукатурці часто робили фресковий або енкаустичний (восковими фарбами) розпис (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 305); Цінність блоків з опоки для стін полягає ще й в тому, що внутрішні і зовнішні поверхні стін не потрібно штукатурити; їх можна білити, фарбувати будь-яким барвником, обклеювати шпалерами або обробляти хімічними речовинами (Компл. використ. вапняків.., 1957, 140); // перен., розм., ірон. Покривати обличчя білилами, надмірно його пудрити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 548.