ШТРИХОВИ́Й, а́, е́. Стос. до штриха. Найпростішими штриховими вимірювальними інструментами є вимірювальні лінійки, рулетки, складині метри, які застосовуються при грубих, наближених вимірюваннях (Допуски.., 1958, 315); Перенесення довжини лінії в натуру за допомогою штрихової стрічки виконують методом відкладання (Інж. геод., 1959, 142); // Виконаний штрихами. Після першої світової війни цілі покоління дітей в Галичині виховувалися на серії народних казок, ілюстрованих гранична простим, майже схематичним штриховим рисунком Кульчицької, таким зрозумілим для уяви малюків (Вітч., 4, 1964, 176); Відтворюючи небо, будівлі, тополі, людські постаті, вона зуміла вгадати ті тональні і штрихові градації, які переконують в реальності зображеного (Мист., З, 1964, 19); Ранні твори Г. Косинки, що ввійшли до збірки «На золотих богів» (1922 р.) або вийшли окремими виданнями («Заквітчаний сон», 1923 р.), мали переважно ескізний характер, штрихову стилістику (Вітч., 5, 1969, 193).

Штрихове́ клі́ше — кліше, в якому зображення передане штрихами й крапками.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 545.