ШТРИХ, а́, ч. і. Коротка риска, лінія, яка є одним з основних елементів рисунка, креслення. — Що, що, що? — скрикнув професор і прибіг ближче до мене.— Як ти пишеш, як? —..рука дотягала штриха на таблиці (Фр., І, 1955, 241); Шевченко гарячково клав на папір штрих за штрихом і запам’ятовував деталі її одягу, розташування монет на безрукавці.. і все, що можна буде докінчити в слобідці (Тулуб, В степу.., 1964, 178); Малював він непогано, штрих у нього був сміливий і соковитий (Ільч., Серце жде, 1939, 426); *У порівн. Шрам, ніби останній, завершальний штрих художників, домальовував це прекрасне обличчя (Ле, Її кар’єра, 1947, 22); Голі дерева вирисовувалися на блакитному тлі тушшю наведеними штрихами (Панч, II, 1956, 482); // Риска взагалі. На багатьох каменях є великі подряпини, які називають льодовиковими шрамами і штрихами. Вони утворилися від ударів каменів і тертя під час руху льодовика (Фіз. геогр., 5, 1956, 117); *Образно. Зате й дерево виходить з-під гуцульської сокири.. На закінчення завше додасть [гуцул] пару-другу штрихів, як маляр до картини (Хотк., II, 1966, 354).
2. перен. Окрема подробиця, характерна риса чого-небудь. Хвилююча злободенність публіцистики, відтворені в ній свіжі життєві штрихи, що розкривають велич нашого буття,— все це елементи поезії, які повинні дедалі сильніше виявлятися і в мистецтві кіно (Довж., III, 1960, 244); Стіл був уже готовий. Треба було зробити кілька останніх штрихів, щоб усе мало вигляд тієї щирої гостинності, без якої дружня вечірка немислима (Шовк., Інженери, 1956, 205).
3. муз. Навмисне виділення деталі під час виконання музичного твору, що надає йому привабливості, оригінальності. Лише тоді пісня знайде відгук в душі слухача, коли кожен її образ, художній штрих буде рідний йому і близький (Рад. літ-во, 5, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 545.