ШТОФ1, а, ч., заст.
1. Старовинна міра рідини (перев. вина, горілки), яка дорівнює 1/8 або 1/10 відра.
2. Чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка уміщує таку кількість вина, горілки і т. ін. Музей [українського декоративного мистецтва] має найціннішу в республіці збірку старої гути, кращі твори з якої виставлені в залі гутного скла. Це.. штофи, тикви, карафи (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 35); За кілька хвилин у світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом і масивний кришталевий бокал (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); — Дай води, а їсти не буду,— відказав Шевченко.. Сторож приніс великий штоф з водою (Тулуб, В стену.., 1964, 25).
ШТОФ2, у, ч. Цупка, важка шовкова або шерстяна тканина, перев. з великим тканим візерунком, яку використовують для оббивання меблів, з декоративною метою і т. ін. Він присів на ясенове крісло з трохи відкинутою назад спинкою, оббите блідо-голубим штофом (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 49); Приміщення було просторе, світле і добре обставлене: дорогоцінний перський килим на всю підлогу, коштовні меблі палісандрового дерева під темним штофом (Смолич, V, 1959, 778); Попереду тріпотів старовинний воєнний прапор Києва із зеленого штофу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 543.