ШТОРХ, виг., діал. Уживається як присудок за знач. што́рхати і шторхну́ти. Ганить Хапко турецьку люльку.. А тут хтось шторх його злегенька (Вовчок, VI, 1956, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 543.