ШТОРМЯ́ГА, и, ч., розм., рідко. Сильний шторм. — А штормяга здає,— зауважив молодий лейтенант, мрійно посміхнувшись (Рад. Укр., 23.11 1969, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 543.