ШТОРМИ́ТИ, ми́ть, недок. Бути дуже розбурханим під час шторму (про море, озеро). Море штормить. Хвилі мов гривасті леви, кидаються на гігантську залізобетонну споруду, розбиваються об неї… (Рад. Укр., 7.У 1963 4); // безос.— Ні. Нам не холодно. Ще не штормить, а так собі, зюйд-вест… (Кучер, Трудна любов, 1960, 273) Всю ніч штормило так, що багато пасажирів не спало. Деякі мовчки стогнали, загойдані (С. Ол., З книги життя, 1968, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 542.