ШТОК¹, а, ч., техн.

1. Металевий циліндричний стержень. При натисканні на педаль керування гальм зусилля через шток передаватиметься на поршень, переміщаючи його вправо (Автомоб., 1957, 203); До пристані й справді мчав блискучий катер. На ньому стояв матрос, над головою якого, наче спис, стримів високий, тонкий шток (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 89); // Деталь поршневої машини, яка з’єднує поршень з повзуном.

2. Частина морського якоря у вигляді поперечного бруса.

ШТОК², у, ч., геол. Велика маса гірської породи або корисних копалин неправильної форми. Соляні породи виявлено у Дніпровсько-Донецькій западині та на північно-західній околиці Донбасу. Вони утворюють тут численні куполоподібні підняття, штоки й гребені (Наука.., 1, 1972, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 541.