ШТОВХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш, до штовха́н.

∆ Дава́ти (да́ти і т. ін.) штовханця́ (штовханці́в) кому — те саме, що Дава́ти (да́ти і т. ін.) штовхана́ (штовхані́в) (див. штовха́н). Директор стиснув кулак, ніби хотів дати ще штовханця на дорогу цій зухвалій учениці, але згодом став спокійнішим (Вільде, Повнол. діти, 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 539.