ШТИРХНУ́ТИ, ну́, неш, док., перех., діал. Однокр. до штирхати. [Опанас:] Вони [жовніри] Як ухватили бідну за волосся Та з хати,— я до них, вони мене Штирхнули в груди — отже як, Крий боже, досі, дядечку, болить (Кост., І, 1967, 212); Він саме дотягнувся до крихітних соловейкових дітей, коли Настечка і Левко з двох боків штирхнули його патиками. Вуж відлип від гілки, бовтнув у воду (Стельмах, II, 1962, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 538.