ШТИР, я́, ч.

1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Мам., Тв., 1962, 399); Дах закріплюється на різній висоті дерев’яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (Жилий буд. колгоспника, 1956, 15); На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (Зерн. комбайни, 1957, 109).

2. Радіоантена, що має вигляд довгого стержня.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 538.