ШТАТИ́В, а, ч. і. Підставка або підпірка з тримачами для різного приладдя, хімічного посуду і т. ін. Юному хімікові корисно мати залізний штатив з пригвинченими до нього затискачами для укріплення в них пробірок та колб і залізними кільцями, на які ставлять колби та інші предмети, призначені для нагрівання (Уроки.. хіміка, 1956, 7); Жура.. береться до праці. Знімає з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає, проціджує (Коч., II, 1956, 111).

2. Складний триніжок, який служить для встановлення і закріплення фотографічного або кінознімального апарата, астрономічного, геодезичного інструмента і т. ін. Зв’язковий гострим поглядом оббігає кімнату. Фотоапарат на масивному штативі, освітлювальні прилади, різне тло для знімань, скляний дах. Нічого підозрілого (Ю. Янов., І, 1954, 194); Фіксація основного корпуса проектора при установлюванні останнього на триногу (штатив) поліпшена, що усуває вібрацію проектора при демонструванні фільму (Пересувні кіпопр., 1959, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 535.