ШТАТ¹, у, ч.

1. Державно-територіальна одиниця в складі деяких буржуазних федеративних держав, яка користується тим або іншим ступенем самоврядування США — буржуазна республіка. Її територія складається з 48 штатів та одного округу, в якому знаходиться столиця — м. Вашінгтон (Ек. геогр. заруб, країв 1956, 262).

2. тільки мн. шта́ти, ів. Назва станово-представницьких установ, які існували в Нідерландах і Франції. У 1788 р. король, в зв’язку з безвихідним становищем був змушений погодитись на скликання Генеральних штатів.. з представників усіх трьох станів (Нова іст. 1956, 55).

ШТАТ², у, ч.

1. Постійний, встановлений склад співробітників на якому-небудь підприємстві чи в установі. Склалося так, що коло сотні людей із штату зараз розкидані в трьох пунктах (Ле, Міжгір’я, 1953, 73); Все скінчилося добре. Задорожний разом з командою був зарахований до штату примарії (Петльов., Хотинці, 1949, 17); — Як почне [новий директор] скорочувати штати. Тоді я перший вилечу відціль (Підс., Жарти.., 1968, 29); // розм. Склад осіб, які оточують, обслуговують яку-небудь особу чи установу. Крім вогневої Брянського, тут розмістився командний пункт батальйону з усім своїм штатом, до писарів включно (Гончар, III, 1959, 53).

∆ Залиши́тися (лиши́тися, розм. оста́тися) за (по́за) шта́том: а) не бути у визначеному складі співробітників якої-небудь установи. [Степан:] Де там! Я вже не служу, Гервасій Семенович. [Гервасій:] Ну?! [Степан:] За штатом остався (К.-Карий, І, 1960, 363); б) виявитися зайвим, непотрібним для чого-небудь.

2. перев. мн. шта́ти, ів. Документ, який визначає склад співробітників якої-небудь установи із зазначенням їх посад та посадових окладів. Переглянути штати; Реєструвати штати.

∆ Нале́жить за шта́том — про те, що відповідає посадовому, суспільному становищу, заслугам, призначенню кого-, чого-небудь. — Ну-ну, це не архів, а мертвецька якась,— покрутив носом Василь Панкратов. — Тлінь і сон, та ще інкубатор для мишви. — Як і належить за штатом кожному архівному сховищу,— пожартував товариш Груздьов (Донч., II, 1956, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 534.