ШТА́ПЕЛЬ, ю, ч. і. Окремий завиток у руні, який складається з пучка однаково завитої вовни. Умовний об’єм зразка вовни визначають помноженням площі шкіри, з якої знято зразок, на природну довжину штапелю (Соц. твар., 1, 1956, 57).

2. Штучне волокно невеликої довжини, признач для виготовлення пряжі; пряжа з такого волокна.

3. розм. Тканина з штапельної пряжі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 534.