ШТАНЧА́ТА, а́т, мн. Зменш.-пестл. до штани́; дитячі штани. Семилітній Івась закотив полотняні штанчата і бродить серед калюжі (Л. Янов., І, 1959, 409) Дядько Мусій зачепив гаком Миколу за штанчата і витяг на берег (Вишня, II, 1956, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 534.