ШТАБІ́СТ, а, ч., розм. Штабний офіцер; працівник штабу. — Дужий противник? Не заперечую. А куди ж дивилися наші штабісти, а що думали при двері? (Ко-чура, Зол. грамота, 1960, 92); Група штабістів штабу армії і вищого комскладу — командирів дивізій та бригад — з цікавістю оглядали позицію людей другої сотні під командою комсотні Симбірського (Трубл., І, 1955, 76); Вахтовий журнал — літопис корабля. На думку кадрових штабістів, він зафіксовує кожен наш крок, подану і виконану команду, досягнений успіх, припущену помилку (Логв., Давні рани, 1961, 5); Штаб продовжував діяти. Штабісти здогадувалися, що ворог, який шкодить будівництву, не приходить з міста, а працює тут, разом з ними, щодня їх бачить, стежить за ними (М. Ю. Тарн., День.., 1969, 173); Ладнов того ж вечора надіслав Бутневичу докладні вказівки про готування комунарів до з’їзду. ..Штабісти чекали на з’їзд з нетерплячкою (Мик., II, 1957, 509); *У порівн. — Ви вже, як штабіст! — весело оглядали мінометники свого офіцера. Черниш був у новому кітелі, в синьому з кантами галіфе, в артилерійському кашкеті (Гончар, III, 1959, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 531.