ШТАБС-КАПІТА́Н, а, ч. У дореволюційній російській і деяких іноземних арміях — офіцерський чин у піхоті, артилерії та інженерних військах, рангом вищий поручика і нижчий капітана; офіцер у такому чині. — А в мого панотця, штабс-капітана, еполети на плечах були отакелецькі [отакенні] (Н.-Лев., III, 1956, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 532.