ШТАБ, у, ч.

1. Орган керування військами в частинах, з’єднаннях і об’єднаннях усіх видів збройних сил особи, що входять у цей орган. Обідали у Княжевичів. Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (Коцюб., І, 1955, 153); — І деж ти думаєш, закінчивши академію, служити? — В штабі одної з близьких до кордону дивізій (Крот., Сини… 1948, 10); Штаб Януша складався з небагатьох визначних рицарів краю (Ле, Наливайко, 1957, 48); *У порівн. Скільки там люду перебуває за день! Все навкруги клекоче, кипить, а обком працює упевнено й розмірено, як мудрий, випробуваний штаб (Гончар, IV, 1960, 32) // Приміщення, в якому перебуває такий орган. На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота. Будували велику казарму на сто чоловік, два цейхгаузи, пекарню, стайню, вівчарню, клуню, житловий будинок, штаб з канцелярією (Тулуб, В степу.. 1964, 290); [Ватутін:] Там стоятимеш, доки знайду вихід… Тільки не роби, як Швиденко. Півдня від нього звістки нема! [Швиденко:] Не міг, товаришу командуючий. Штаб накрило бомбами (Дмит., Драм тв., 1958, 149).

Генера́льний штаб див. генера́льний.

2. Взагалі керівний орган чого-небудь. — Будівельників ще не призначали, та я гадаю, що проектно-дослід на експедиція й стане базою штабу будівельників (Ле Міжгір’я, 1953, 13); До гультяїв дружинники підбігли Взяли у штаб (Іванович, Перебендя.., 1960, 46); *0бразно. І всі в Ульянових зійшлись. Хоч мати справу знала слабо, Ділила долю їх важку, її ім’я було туп штабом І теплим серцем їх зв’язку (Мас., Сорок.., 1957, 498).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 530.