ШРУ́БИК, а, ч., діал. 1. Зменш, до шруб. 2. Те саме, що гви́нтик. 2 Кожний робітник.. виконував якусь певну й обмежену частку загальної роботи.. Здаля кожний видавався наче шрубиком у загальному механізмі праці (Смолич, І, 1958, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 530.