ШРОТОВИ́Й, а́, е́. Признач, для стрільби шротом; дробовий. Втікач вибіг на залізничний насип.. Технік стрельнув шротовими набоями… Шріт у набоях був дрібний, але наладнав він його чимало (Трубл., І, 1955, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 530.