ШРОТИ́НКА, и, ж. Зменш, до шроти́на. Постріл відбився неголосною луною. Лопух був пробитий дев’ятьма шротинками (Трубл., І, 1955, 109); *0бразно. На одежі шепотіли білі шротинки; сухо передзвонювали промерзлі гілки дерев, осипаючи на землю дрібні крижинки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 766).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 530.