ШПИЧАКУВА́ТИЙ, а, е. Такий, як шпичак; подібний до шпичака. З хати вийшов господар, кремезний, просивий чоловік з короткою підстриженою шпичакуватою бородою (Гр., II, 1963, 259); Хризант Калитовський як почне обплутувати його ласкавими словами, мов павутинням,— дивись шпичакуватий панок стає кругленький, наче кулька (Кол., Терен.., 1959, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 524.

Шпичакуватий, а, е. Колючій, иглистый. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 510.