ШОФЕРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шоферува́ти. — Кинув би шоферування та ставав до комбайна (Цюпа, Краяни, 1971, 330); — Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (Кучер, Трудна любов, 1960, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 512.