ШОСТА́К, а́, ч., заст. Три копійки (шість грошів). Чоботи за шостак (Номис, 1864, № 12514); То вже ж один козак.. Один шостак розгадав Да й той к катовій матері у корчмі прогуляв (Укр.. думи.., 1955, 109); // Монета такої вартості. На землю щось впало, задзвеніло, неначе гроші.— То мій шостак упав… от тільки грошей маю на дорогу (Коцюб., І, 1955, 456).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 511.

Шостак, ка, м.

1) Имѣющій шесть пальцевъ на рукѣ.

2) Монета въ три копейки (шесть грошей). Продав сестрицю за таляр, а косу русу за шостак. Грин. III. 519. Гуку-пуку за таляр, а чоботи за шостак. Ном. № 12514. Ум. Шостачо́к. МУЕ. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 508.