ШОРНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що лимарюва́ти. Лука, обіклавшись уздечками, шлейками, ремінням, сидів на колоді і шорникував (Хор., Незакіпч. політ, 1960, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 510.