ШОМПОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Карати, б’ючи шомполами. Я лиш отямився тоді, .. коли розвіявся туман в огні ворожої розплати, і почали шомполувати за землю панськую селян (Сос., І, 1957, 441); Зараз нас мали шомполувати. Я ніколи не думав, що мене колись хтось може шомполувати (Смолич, Театр.., 1946, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 509.