ШОЛОМОФО́Н, а, ч. Шолом, в якому змонтовано звукоприймач, телефонні навушники, переговорний пристрій. Сіробаба прилетів. Вже видно з кабіни голову його в шоломофоні, і чорні вуса, і білозубу посмішку… (Гончар, Тронка, 1963, 69); Треба було докласти певних зусиль, щоб одягти скафандр і шоломофон (Рад. Укр., 11.IV 1963, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 509.