ШОКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до шокува́ти. Перепрошу вався з-за порога Євецький, явно шокований неприпустимим поспіхом свого підлеглого (Шовк., Людина.., 1962, 314).

2. у знач. Прикм. Який відчуває ніяковість, збентеження, сором через чийсь негідний вчинок, поведінку кого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 508.