ШОВКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до шовк 1-3. Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини… Все те так і сяло та грало (Мирний, III, 1954, 257); *Образно. А глянеш угору — вже темна безодня повисла, прибита золотими гвіздками, і вабить, і тягне, і мрії шовкові навіва (Хотк., І, 1966, 87); Йде весна шовкова. Небо голубе… (Мас., Сорок.., 1957, 279); Здається, ніби осінь тебе обвіває своїми шовковими крилами і несе на їх у країну тихої задуми (Рильський, Бабине літо, 1967, 26); // Зробл., пошитий з шовку (у 2-3 знач.). Ой, ти, хлопче молодий. Веди коня до води, Веди коня до води За шовкові поводи (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 90); Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, ..то хто втерпить не глянути на неї? (Мирний, IV, 1955, 231); [Олекса:] Ось тобі дорога шовкова намітка, оце тобі хустка (Вас., III, 1960, 46); На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка, картузик (Ю. Янов., І, 1958, 602); Над нами шовкові цвітуть прапори (Сос., II, 1958, 39); Яскраве світло лампочки під великим шовковим абажуром затишними, іскорками відбивалось на гранях посуду (Шовк., Інженери, 1956, 197); Весною 1601 року польський король Зігмунд Ваза відправив вірменського купця в Іран закупити кілька шовкових килимів, вставних мечів та інших перських виробів (Знання.., 8, 1967, 18).
2. перен. Схожий на шовк (м’який, блискучий, тонкий). Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв., 1957, 74); Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі (Мирний, IV, 1955, 27); [Мар’яна (журливо):) Дала мені мати вроду, шовкові брови, оце усі мої чари (Вас., III, 1960,34); Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); // розм. Ніжний, лагідний, приємний (про мову, голос і т. ін.). У Тасі й справді шовковий голосок (Жур., Звич. турботи, 1960, 157); І слухав ніжну колискову, І мову матері шовкову На молодій Звенигорі (Мал., Серце.., 1959, 6); Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (Речм., Весн. грози, 1961, 114).
3. перен., розм. Покірний, слухняний (перев. про людину). О, які тигри часом виходять з шовкових помічників і заступників, які деспоти вилуплюються з учорашніх лакиз! (Загреб., День.., 1964, 134).
∆ Бу́ти (ста́ти) як шовко́вий (шовко́вим, шовко́вою) — бути, стати дуже покірним, слухняним. — Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! — похвалявся Сава Йосипович (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 12); — Ач який баский! Я вижену з тебе оті забобони!-гукав Хома коневі.-Будеш ти мені шовковим! (Гончар, III, 1959, 308); — Положи свою паненку [панянку] вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і гречною стане (Стельмах, І, 1962, 278).
4. Пов’язаний з виготовленням і обробкою шовку (у 1-3 знач.). Шовковий комбінат.
5. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Шовкова трава. Дуже поширена: рослина, яка має зелене листя з білими та жовтими смужками (Озелен. колг. села, 1955, 237); У високогір’ях Карпат квітує ще одна дуже рідкісна своєю красою рослина — білотка альпійська (едельвейс). У Карпатах називають її шовковою косицею, а в деяких інших місцевостях — зіркою скель (Знання.., 7, 1973, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 506.