ШМУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь. Надто часто він з ранку до вечора шмугляв свої плечі старим нівеліром (Рудь, Гомін.., 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 503.

Шмугляти, ля́ю, єш, гл. Тереть, стирать кожу, обдирать кожу, дѣлать на кожѣ ссадины.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 507.