ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шми́гати 1, 2. Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Шевч., І, 1963, 84); Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Тют., Вир, 1964, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 502.