ШМАТИ́НА, и, ж., розм.
1. Кусок, клапоть тканини (перев. старої, зношеної); ганчірка. Бережно обвила вона письмо в папір і в шматину (Фр., III, 1950, 439); Склав; [Альоша] кінці шматини навхрест; зав’язав їх і підняв вузол (Мик., II, 1957, 181); Дарина затулила якоюсь шматиною вибиті шибки (Головко, А. Гармаш, 1971, 358); Дід не відповів. Він довго длубався у спідній кишені, вийняв чисту шматину, розгорнув її (Кучер, Дорога.., 1958, 226).
2. рідко. Те саме, що шмато́к 1. Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 499.