ШМАРКА́ЧКА, и, ж., зневажл. Жін. до шмарка́ч. Літом і качка прачка, а зимою і дівка шмаркачка (Укр.. присл.., 1963, 253); [Тетяна Іванівна:] А ти думав, що дочка моя така шмаркачка, як ти, на квартирі сидітиме, кашку їстиме на печі, коли дощ зривав роботу? Моя дочка — комсомолка! (Мик., І, 1957, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 498.

Шмаркачка, ки, ж.

1) Сопливая. Літом і качка прачка; зімою і дівка шмаркачка. Ном. № 552.

2) Плохая, скоро нагорающая сальная свѣчка. Тараща.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 505.