ШЛЮП, а, ч.

1. У флоті XVIII-XIX ст.— трищогловий корабель з прямими вітрилами. Біля високого берега Кінбурнської коси. на неспокійній воді гойдався шлюп. Кілька матросів, тримаючи за днище, обережно спускали в трюм десятипудовий кадуб з порохом (Добр., Очак. розмир, 1965, 104); В березні 1819 р. був [Г. С. Шишмарьов] призначений помічником начальника експедиції і командиром шлюпа "Благонамеренный" (Видатні вітч. географи.., 1954, 52).

2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (перев. спортивне).

3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихохідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 492.