Про УКРЛІТ.ORG

шлюз

ШЛЮЗ, у, ч.

1. Гідротехнічна споруда для переведення суден з одного водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води. Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Довж., Зач. Десна, 1957, 513); *Образно. Неба сині шлюзи кохання перший день нагадують мені… (Сос., І, 1957, 293).

2. Гідротехнічна споруда, якою регулюють витрату та розподіл води або визначають кількість витраченої води. У ній [греблі] зроблено шлюз: це отвір, через який буде пущено в канал усю воду з Рукава (Донч., V, 1957, 18); Ми пішли на місток дерев’яної греблі, що вів до воріт шлюзу, теж дерев’яних (Томч., Готель.., 1960, 12); Восени 1794 року французька армія вступила на територію Голландії., Відчинивши шлюзи каналу, голландці затопили дорогу (Наука… 10, 1965, 44).

∆ Прорва́ти (відкри́ти) шлю́зи чого — усунути перепони, перешкоди в чомусь. — А Доріс? — не вмовкав фельдфебель, у якого четвертий кухоль горілки раптом прорвав шлюзи красномовства (Загреб., Європа 45, 1959, 83); Соціалізм усунув всі перешкоди й перепони, які стояли на заваді суспільному прогресу, відкрив шлюзи невичерпної творчої енергії народу (Літ. Укр., 18.11 1977, 3).

3. Пристрій, який дає можливість вводити до певної повітряної або вакуумної системи чи усувати з неї предмети, матеріали, істоти, не порушуючи її; // Герметична камера для виходу космонавтів з корабля в навколишній простір і повернення їх на корабель.

4. гірн. Широкий похилий жолоб, який використовують для збагачення корисних копалин промиванням.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 492.

вгору