ШЛЬО́ХА, и, ж., вульг., лайл. Те саме, що шлю́ха. Венера, не послідня шльоха. Проворна, враг її не взяв, Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв (Котл., І, 1952, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 497.

Шльоха, хи, ж. Потаскуха, гулящая баба. Венера не послідня шльоха, проворна, враг її не взяв. Котл. Ен. І. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 504.