ШЛУНО́ЧОК, чка, ч,

1. Зменш.-пестл. до шлу́нок 1; // Орган у бджоли, де виробляється мед. Вони [бджоли] звільняють збиральниць від нектару і деякий час тримають його у медовому шлуночку, де нектар підлягав складній переробці, яка почалася ще у шлуночку бджоли-збиральниці (Знання.., 6, 1965, 15).

2. Частина порожнини серця, яка регулює рух крові по кровоносній системі. Серце поділене м’язовою перегородкою на праву і ліву половини, з яких кожна поділяється в свою чергу на передсердя і шлуночок (Заг. догляд за хворими, 1957, 75); Невеличке серце риби.. двокамерне і складається з шлуночка з щільними м’язовими стінками та передсердя (Зоол., 1957, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 491.