ШЛУНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до шлу́нок. Бенкетів особливих у фільварку не бувало,., бо хворів той Більграйф на шлункову хворобу і не любив дивитися, як гості наминають те, що йому лікарі заборонили (Мур., Бук. повість, 1959, 7); Вуйко Ілакович з огляду на шлунковий розлад у тітки Наталі делегував на родинне свято представника роду — сина (Вільде, III, 1968, 393); Доведення того, що блукаючий нерв є справжнім секреторним нервом підшлункової і шлункових залоз, одразу висував Павлова на перше місце серед дослідників (Мед. ж., XIX, 3, 1949, 6).
∆ Шлунко́во-кишко́вий тракт див. тракт.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 491.