ШЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до шлик. Івась Коновченко.. Коня на поводі веде. Шличок під рукою несе, У намет вступає (Укр.. думи… 1955, 26); На голові [Паріса] навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок (Л. Укр., II, 1951, 313); На них були запорошені жупани і баранячі шапки з червоними шличками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 489.