ШЛАНГ, а, ч. Гнучка труба для відведення, передачі, всмоктування і т. ін. рідини, сипких тіл, газів тощо. Товстий шланг, захлинаючись, уже смоктав з одного водозбірника воду (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 115); Щоб скляне покриття теплиці було чистим, його періодично промивають водою з гумових шлангів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 45); Біля будки майстра стояв синій сталевий балон з киснем. До нього був прикручений довгий шланг з залізною трубкою (Собко, Біле полум’я, 1952, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 488.