ШКУРА́Т, а́, ч., розм. Шматок шкури (у 1, 2 знач.). Тонкі восково-жовті пальці нервово смикали дрібні шкурати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 115); *У порівн. Дметься, як шкурат на огні (Укр.. присл.., 1963, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 485.

Шкурат, та, м. Кусокъ кожи. Дметься, як шкурат на огні. Ном. № 2502. Ум. Шкурато́к. Постоли з шкуратка. Стор. МПр. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 503.