ШКУ́ЛЬНО, присл., діал. Те саме, що шку́лко; // у знач. присудк. сл. — Твоя мама — чиста сатана. Вона не дасть мені спокою цілий вік! Ой, шкульно ж мені/-говорив зять до Надезі (Н.-Лев., III, 1956,201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 484.

Шкульно нар. = Шкулко. Шкульно на його буде, як прийдетьсся годувати й матір. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 502.