ШКОРУ́ПА, и, ж., діал. Шкаралупа. І як тільки вона поцілувала [машкару], то тая шкорупа з лиця і зсунулася (Укр.. казки, 1951, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 482.

Шкорупа, пи, ж. Корка на поверхности земли. Земля взялась шкорупою. Богод. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 502.