ШКОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Жаліти (у 1 знач.). Степан вагався.. Він любив свою дочку і шкодів віддавати її (Л. Янов., І, 1959, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 479.

Шкодіти, ді́ю, єш, гл. Жалѣть. Царь його шкодів. Мнж. 68. І так уже її догляда та шкодіє — як ока. Драг.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 501.