ШКОДЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що шкідли́вий 1. Жили вони [безпритульники], немов ті одичавілі шкодливі коти, в якихось потаємних щілинах, у базарних рундуках (Збан., Сеспель, 1961, 335); Батько.. нічим не зміг переломити шкодливого, веселого норову Максимового (Мирний, І, 1949, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 479.

Шкодливий, а, е.

1) = Шкідли́вий. Шкодливий тхір. Гліб.

2) Часто творящій проказы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 501.