ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що скля́нка¹ 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне… (Рильський, І, 1960, 156).

∆ Бу́ря в шкля́нці води́ — велике душевне хвилювання, палкі суперечки, викликані чимсь незначним, дріб’язковим. Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Л. Укр., V, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 478.

Шклянка, ки, ж. = Склянка. Не шклянка, не розіб’юся. Ном. № 3914. Треба налити шклянку води і поставити її на вікні. Грин. II. 316. Випив шклянку вина. Чуб. II. 185.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 501.