ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до шкарлупа́. Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі,— і воно зникло у його великому хлоп’ячому губатому роті (Перв., Материн.. хліб, 1960, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 471.